лопотючий
ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм.
Який лопотить, може лопотіти.
Климко розгорнув пакунок. В ньому лежала пачка сухих – вони торохтіли – зеленкуватих галет у прозорому лопотючому папері і кругла чорна коробочка солі (Григір Тютюнник);
На столі з'явилася лопотюча накрохмалена скатертина (П. Загребельний);
Хмара з ламаною золотою каймою покрила вилісок, шелюхалися [шуміли погойдуючись] внизу очерети, коли вони пірнули під лопотючий брезент (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)