Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
лопотючий —
лопотю́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
лопотючий —
ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Який лопотить, може лопотіти. Климко розгорнув пакунок. В ньому лежала пачка сухих – вони торохтіли – зеленкуватих галет у прозорому лопотючому папері і кругла чорна коробочка солі (Григір Тютюнник)...
Словник української мови у 20 томах
лопотючий —
ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ рідше, ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙ розм., ЛОПОТЛИ́ВИЙ розм., ЛОПОТЮ́ЧИЙ розм. рідше; ШОРСТКИ́Й розм. (про звук).
Словник синонімів української мови
лопотючий —
ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Який лопотить, може лопотіти. На столі з’явилася лопотюча накрохмалена скатертина (Загреб., Спека, 1961, 76); Під лопотючим дахом намету або під скиртою сіна — о, там розмови ніколи не бувають казенними (Чаб., Тече вода.., 1961, 43).
Словник української мови в 11 томах
лопотючий —
Лопотю́чий, -а, -е Сильно шуршащій, сильно шелестящій. Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий. Полт.
Словник української мови Грінченка