лопотючий
ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Який лопотить, може лопотіти.
На столі з’явилася лопотюча накрохмалена скатертина (Загреб., Спека, 1961, 76);
Під лопотючим дахом намету або під скиртою сіна — о, там розмови ніколи не бувають казенними (Чаб., Тече вода.., 1961, 43).
Словник української мови (СУМ-11)