лорнет

ЛОРНЕ́Т, а, ч.

1. Різновид монокля в оправі, яким користувалися у дворянських колах.

Здається, не лорнет у його блідій і вузькій руці, а лупа, без якої він не розглядів би полтавської губернської дрібноти (О. Полторацький);

Побачила в залі київських родичів своїх, дам, що видивлялися мене крізь скельця лорнетів (В. Дрозд).

2. Окуляри в оправі з ручкою.

Заведу собi тростку й лорнет, а також – цвiркуна-музиканта (І. Жиленко);

Онєгін входить, іде поміж рядами сам, Лорнет подвійний свій наводить На ложі незнайомих дам (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Значення в інших словниках

1. лорнет — лорне́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лорнет — -а, ч. 1》 Рід монокля в оправі, яким користувались у дворянських колах. 2》 Окуляри в оправі з ручкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лорнет — лорне́т (франц. lorgnette, від lorgner – позирати нишком) складані окуляри з ручкою.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. лорнет — Окуляри з довгою ручкою у коштовній оправі; XVIII — поч. XX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
5. лорнет — МОНО́КЛЬ (кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину і використовується замість окулярів); ЛОРНЕ́Т, ЛОРНЕ́ТКА розм. (скло в оправі, яким користувались перев. у дворянських колах).  Словник синонімів української мови
6. лорнет — ЛОРНЕ́Т, а, ч. 1. Рід монокля в оправі, яким користувались у дворянських колах. І, здається, не лорнет у його блідій і вузькій руці, а лупа, без якої він не розглядів би полтавської губернської дрібноти (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 244).  Словник української мови в 11 томах