лорнетка

ЛОРНЕ́ТКА, и, ж., розм.

Те саме, що лорне́т.

Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Леся Українка);

– Іліон у полум'ї, – гугнявив монах у шовковій робі з обличчям римського аристократа, недбало граючись лорнеткою (З. Тулуб);

Лорнетка, що висіла в неї на грудях і якою Старицька-Черняхівська раз у раз користувалась, надавала їй панського вигляду (Б. Антоненко-Давидович);

– Як приємно давати радість простому народові! – сказала розчулена панночка, дивлячись крізь лорнетку на дівчат (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. лорнетка — лорне́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лорнетка — -и, ж., розм. Те саме, що лорнет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лорнетка — МОНО́КЛЬ (кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину і використовується замість окулярів); ЛОРНЕ́Т, ЛОРНЕ́ТКА розм. (скло в оправі, яким користувались перев. у дворянських колах).  Словник синонімів української мови
4. лорнетка — ЛОРНЕ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що лорне́т. Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Л. Укр., IV, 1954, 113); — Як приємно давати радість простому народові! — сказала розчулена панночка, дивлячись крізь лорнетку на дівчат (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 25).  Словник української мови в 11 томах