лось
ЛОСЬ, я, ч.
Парнокопитий ссавець родини оленевих, самці якого мають великі лопатоподібні роги.
Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на галявині, спаралізований жахом (І. Багряний);
Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках (Є. Гуцало);
І зирнув лось на нас, людяк, сумними очищами, і заревів тужно, у два голоси, аж мороз по шкірі (В. Дрозд);
Лосі поширені у лісах Євразії та Північної Америки (з навч. літ.);
* У порівн. Михайлик – парубійко прездоровий і лагідний, як лось (О. Ільченко);
Все грає сяйвом сонця молодого, Де глиця в росах, наче сивий лось (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)