лошачий
ЛОША́ЧИЙ, а, е.
Належний лошаті.
Кілька татар довгими вузькими пасами, вирізаними з нечиненої лошачої шкіри-сириці, зв'язали руки Іваникові і Рожкову (В. Малик);
Чомусь спливло на пам'ять село, запряжена у воза кобила, великий лошак, що плентається за возом, дуже часто відстає, а то й зупиняється зовсім, задере свою лошачу галову й дивиться кудись (Ю. Мушкетик);
В одчинене вікно долинало тонесеньке лошаче іржання (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)