лошачок
ЛОШАЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до лоша́к.
Устина Гординська з дочкою запрягла свого лошачка й поїхала на поле (С. Чорнобривець);
// Те саме, що лоша́тко.
Хлопчик років дванадцяти закричав тоненьким радісним голосом. – Дядьку Андрію! Красолька лошачка привела! (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Хлопці будуть, як лошачки, то перебігати діда, то лишатися далеко позаду (В. Стефаник);
Марина Миронівна Ярмоленко саме вичитувала синів, що, захекані, мов грайливі лошачки, прибігли з футбольного матчу (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)