луб'яний
ЛУБ'ЯНИ́Й, а́, е́.
Прикм. до луб.
До школи входить кільканадцять парубків з дрючками, луб'яними звитками (І. Франко);
Луб'яні волокна частіше трапляються в трав'янистих рослин (з наук.-попул. літ.);
З кори баобаба добувають луб'яні волокна (з навч. літ.);
// Який містить у собі волокно – луб.
Олія, що міститься в насінні луб'яних культур, придатна в їжу і для технічних цілей (з наук. літ.);
// Вигот. з лубу.
На вишневій гіллячці висіла луб'яна козубенька (І. Нечуй-Левицький);
На жовтій луб'яній дошці парували варені лини та окуні (Ю. Збанацький);
Шевченко витяг з-під ліжка луб'яний ящик, наповнений клаптями паперу, і подав мені (з мемуарної літ.);
Колиска – це просто дерев'яна рама з підвішеним до неї прямокутним полотняним мішком, а іноді – це луб'яний кошик з полотняним дном (з наук. літ.);
// перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний, незграбний.
– Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько [скільки] між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників (І. Котляревський);
Он пан той не з наших, і язик у нього луб'яний, мовляли, а він і того звичаю навчив (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)