луб'яний
ЛУБ'ЯНИ́Й, а́, е́.
Прикм. до луб.
До школи входить кільканадцять парубків з дрючками, луб'яними звитками (І. Франко);
Луб'яні волокна частіше трапляються в трав'янистих рослин (з наук.-попул. літ.);
З кори баобаба добувають луб'яні волокна (з навч. літ.);
// Який містить у собі волокно – луб.
Олія, що міститься в насінні луб'яних культур, придатна в їжу і для технічних цілей (з наук. літ.);
// Вигот. з лубу.
На вишневій гіллячці висіла луб'яна козубенька (І. Нечуй-Левицький);
На жовтій луб'яній дошці парували варені лини та окуні (Ю. Збанацький);
Шевченко витяг з-під ліжка луб'яний ящик, наповнений клаптями паперу, і подав мені (з мемуарної літ.);
Колиска – це просто дерев'яна рама з підвішеним до неї прямокутним полотняним мішком, а іноді – це луб'яний кошик з полотняним дном (з наук. літ.);
// перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний, незграбний.
– Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько [скільки] між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників (І. Котляревський);
Он пан той не з наших, і язик у нього луб'яний, мовляли, а він і того звичаю навчив (Ганна Барвінок).
Значення в інших словниках
- луб'яний — луб'яни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- луб'яний — -а, -е. Прикм. до луб. || Який містить волокно – луб. || Вигот. з лубу. || перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луб'яний — ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Словник синонімів української мови
- луб'яний — Луб'яни́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. Левиц. Пов. 192. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників. Котл. Моск. Чар. VII. Словник української мови Грінченка