луб'яний
луб'яни́й
-а, -е.
Прикм. до луб.
|| Який містить волокно – луб.
|| Вигот. з лубу.
|| перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- луб'яний — луб'яни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- луб'яний — ЛУБ'ЯНИ́Й, а́, е́. Прикм. до луб. До школи входить кільканадцять парубків з дрючками, луб'яними звитками (І. Франко); Луб'яні волокна частіше трапляються в трав'янистих рослин (з наук.-попул. літ.); З кори баобаба добувають луб'яні волокна (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- луб'яний — ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Словник синонімів української мови
- луб'яний — Луб'яни́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. Левиц. Пов. 192. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників. Котл. Моск. Чар. VII. Словник української мови Грінченка