1. Словник української мови Грінченка

луб'яний

Луб'яни́й, -а́, -е́

Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. Левиц. Пов. 192. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників. Котл. Моск. Чар. VII.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луб'яний — луб'яни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. луб'яний — -а, -е. Прикм. до луб. || Який містить волокно – луб. || Вигот. з лубу. || перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. луб'яний — ЛУБ'ЯНИ́Й, а́, е́. Прикм. до луб. До школи входить кільканадцять парубків з дрючками, луб'яними звитками (І. Франко); Луб'яні волокна частіше трапляються в трав'янистих рослин (з наук.-попул. літ.); З кори баобаба добувають луб'яні волокна (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. луб'яний — ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Словник синонімів української мови