1. Словник української мови Грінченка

луб'я

Луб'я, -б'я

с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. Ном. № 13071. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я. Ном. № 9127.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луб'я — лу́б'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. луб'я — див. кора Словник синонімів Вусика
  3. луб'я — -я, с. Те саме, що луб 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. луб'я — ЛУ́Б'Я, я, с. Те саме, що луб 2. Ти йому образи, а він тобі луб'я (Номис); – Треба буде драбини новим луб'ям пообтягати (І. Франко); Сушили вимите начисто луб'я (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  5. луб'я — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. Словник синонімів української мови