луб'я
ЛУ́Б'Я, я, с.
Те саме, що луб 2.
Ти йому образи, а він тобі луб'я (Номис);
– Треба буде драбини новим луб'ям пообтягати (І. Франко);
Сушили вимите начисто луб'я (Б.-І. Антонич);
Велика втіха дізнатися, що твій дзеркальний двійник живе в Африці, в якому-небудь племені тумба-юмба, бігає в спідничці з пальмового луб'я і встромляє в ніс ручку від порцелянової чашки! (Н. Околітенко).
◇ (1) Старе́ лу́б'я, жарт., рідше зневажл. – людина похилого віку.
– Жило б, старе луб'я, коли зодягнене, не голодне й не холодне... Так ні! Ще й кирпу гне... (Панас Мирний);
Ще старе луб'я й на вулицю піде вкупі з парубками (І. Нечуй-Левицький);
[Савка:] Шкода вже нам молодіти, старенька моя!.. (Жартома обгортає жінку). [Василина (сміється):] Ось геть! Дивись, що вигадав, старе луб'я (С. Васильченко);
– Старе луб'я, куди йому дівку приспати (Є. Гуцало);
– І якому змієві знадобилося б те старе луб'я? – маючи на увазі діда, сміялися потім жінки (В. Чемерис).
Значення в інших словниках
- луб'я — лу́б'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- луб'я — див. кора Словник синонімів Вусика
- луб'я — -я, с. Те саме, що луб 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- луб'я — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. Словник синонімів української мови
- луб'я — Луб'я, -б'я с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. Ном. № 13071. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди!... Словник української мови Грінченка