луговий

ЛУГОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до луг¹.

Підошвами чую: берег, м'якша земля, холодніша стежка, тягне луговою свіжістю (В. Близнець);

Зненацька лугову тишу прорiзав не звичний людському вуховi свердляче-тугий посвист реактивного лiтака (Ю. Мушкетик);

// Який росте або живе в лузі.

Дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька, свіжа, як ягода лугова (Марко Вовчок);

– Оце парубок.., щоб тебе лугова качка брикнула! (М. Стельмах);

Потомлені й схудлі тварини походом смикали високу лугову траву та вербові пагінці (І. Білик);

Маруна – трав'яниста лугова рослина родини складноцвітних, квітками подібна до ромашки (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. луговий — лугови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. луговий — -а, -е. Прикм. до луг I. || Який росте або живе в лузі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. луговий — ЛУЧНИ́Й (пов'язаний з лукою), ЛУГОВИ́Й, ЛУЧАНИ́Й діал. З усього зійшлись Союзу В хаті тут скарби природи: Льон, коноплі, кукурудза, Лучні трави, корнеплоди... (П.  Словник синонімів української мови
4. луговий — ЛУГОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до луг¹. Хаєцький шукав своїх десь ліворуч, там, де, вигинаючись в лугових низов’ях, побігла за обрій дамба (Гончар, III, 1959, 358); Лугову вдихаю вогкість Ненаситними грудьми (Рильський, II, 1960, 80)...  Словник української мови в 11 томах