луговина
ЛУГО́ВИНА, и, ж.
1. Місце, де раніше був луг (див. луг¹).
Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (О. Стороженко);
Вгрузаючи вербовою ногою в луговину, чоловік підійшов до нього [Терентія Івановича], чогось просвітлений і наче помолоділий (М. Стельмах);
Паламар забрав мене до себе й того ж дня поставив до роботи: копати в кінці городу цілину, луговину – доточити її до городу (Ю. Мушкетик).
2. розм. Те саме, що луг¹.
Ви побувайте в нас на луговині У весняній погожій тихій днині (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)