луговина
ЛУГО́ВИНА, и, ж.
1. Місце, де раніше був луг ( див. луг¹).
Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (Стор., І, 1957, 228);
Незабаром віз, розкидаючи болото і хлюпаючи по калюжах, викотився на м’яку луговину (Стельмах, Правда.., 1961, 245).
2. розм. Те саме, що луг¹.
Ви побувайте в нас на луговині У весняній погожій тихій днині (Мал., Серце… 1959, 78).
Словник української мови (СУМ-11)