Значення в інших словниках
-
луговина —
луго́вина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
луговина —
-и, ж. 1》 Місце, де раніше був луг (див. луг I). 2》 розм. Те саме, що луг I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
луговина —
ЛУГО́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де раніше був луг (див. луг¹). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (О. Стороженко); Вгрузаючи вербовою ногою в луговину, чоловік підійшов до нього [Терентія Івановича], чогось просвітлений і наче помолоділий (М.
Словник української мови у 20 томах
-
луговина —
ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки).
Словник синонімів української мови
-
луговина —
ЛУГО́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де раніше був луг ( див. луг¹). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (Стор., І, 1957, 228); Незабаром віз, розкидаючи болото і хлюпаючи по калюжах, викотився на м’яку луговину (Стельмах, Правда.., 1961, 245). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах
-
луговина —
Луго́вина, -ни ж. 1) Мѣсто, гдѣ прежде былъ луг; пастбище. Лебед. у. Сад Коржів розрісся на луговині неначе ліс. Стор. II. 100. 2) Родъ лозы. Вх. Зн. 33.
Словник української мови Грінченка