лужок

ЛУЖО́К, жка́, ч.

Зменш.-пестл. до луг¹.

Цісар Леопольд підійшов до похідного столика, випив келих прохолодного, з льодом, червоного вина, .. попрямував до гурту генералів, що на зеленому лужку шанобливо ждали імператора (В. Малик);

Усі сільські знали, .. тільки боялися досі признаватися, що тут, на лужку, під горою, у тридцять третьому канави глибоченні копали і в них кидали померлих із голоду (В. Дрозд);

Сонечко світить по-великодньому, трава на лужку зеленіє, у синім небі ні хмаринки (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. лужок — лужо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лужок — -жка, ч. Зменш.-пестл. до луг I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лужок — (-жка) ч., жрм. Мер Москви Юрій Лужков. Київський "Лужок" (заголовок статті про мера Києва О. Омельченка) (ПіК, 2001, № 17).  Словник жарґонної лексики української мови
4. лужок — ЛУЖО́К, жка́, ч. Зменш.-пестл. до луг¹. По обидва береги зелені лужки, а по лужках зеленіють рідкі садки (Н.-Лев., II, 1956, 391); На лужок, на грядку вибігло телятко (Стельмах, Живі огні, 1954, 24); Стежки забігали аж у зелений вербовий лужок (Кобр., Вибр., 1954, 148).  Словник української мови в 11 томах
5. лужок — Невеличка галявина у парку, сквері.  Архітектура і монументальне мистецтво
6. лужок — Лужок, -жка м. ум. отъ луг.  Словник української мови Грінченка