луза
ЛУ́ЗА, и, ж.
Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що розміщені по краях більярдного столу.
Повернеться додому, спитає жінка, яке там море, а він і моря не бачив: самі киї, кулі та лузи перед очима (О. Гончар);
– Ну, ви менi даруйте.... Не забити такої кулi? Та ще й у цю лузу... Вона ж сама приймає (О. Чорногуз);
Вона не вгавала, поки не навчилася заганяти кулю в лузу (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)