луза
ЛУ́ЗА, и, ж.
Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що розміщені по краях більярдного столу.
Повернеться додому, спитає жінка, яке там море, а він і моря не бачив: самі киї, кулі та лузи перед очима (О. Гончар);
– Ну, ви менi даруйте.... Не забити такої кулi? Та ще й у цю лузу... Вона ж сама приймає (О. Чорногуз);
Вона не вгавала, поки не навчилася заганяти кулю в лузу (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- луза — лу́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- луза — -и, ж. Отвір, у який має впасти більярдна куля в кутах та двох довгих бортах більярдного стола. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луза — И, ж. Жіночі статеві органи. ◇ Закатати по лузі — здійснити статевий акт. Я би зараз з радістю поганяв шари, закатав по лузі... Розбита луза — піхва, що втратила свою еластичність. Там вже нема чого трахати: розбита луза з роками і кількістю партнерів. Словник сучасного українського сленгу
- луза — ЛУ́ЗА, и, ж. Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що знаходяться по краях більярдного стола. Тишу більярдної порушував тільки шелест слонової кістки по зеленому полі та зрідка грюк кулі, що гримала в кутню лузу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 63). Словник української мови в 11 томах