луза

ЛУ́ЗА, и, ж. Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що знаходяться по краях більярдного стола.

Тишу більярдної порушував тільки шелест слонової кістки по зеленому полі та зрідка грюк кулі, що гримала в кутню лузу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луза — лу́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. луза — -и, ж. Отвір, у який має впасти більярдна куля в кутах та двох довгих бортах більярдного стола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. луза — ЛУ́ЗА, и, ж. Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що розміщені по краях більярдного столу. Повернеться додому, спитає жінка, яке там море, а він і моря не бачив: самі киї, кулі та лузи перед очима (О. Гончар); – Ну, ви менi даруйте.... Словник української мови у 20 томах
  4. луза — И, ж. Жіночі статеві органи. ◇ Закатати по лузі — здійснити статевий акт. Я би зараз з радістю поганяв шари, закатав по лузі... Розбита луза — піхва, що втратила свою еластичність. Там вже нема чого трахати: розбита луза з роками і кількістю партнерів. Словник сучасного українського сленгу