лукавець

ЛУКА́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Здатна на хитрість або жарт підступна людина.

Одного разу зайшов Мефодій Тарануха, відомий на все село дуроляп, лукавець і жвавий до горілки чоловік (Григір Тютюнник);

Інакший, інакший був зараз знаний лукавець Ольг (Р. Іваничук);

Ні мольфарем, ні знахарем не треба бути, щоб розпізнати щоденне велике лукавство світових лукавців (М. Матіос);

В цім місті, кажуть, сила волоцюг, Майстерних шахраїв, що очі сліплять, .. У машкарах лукавців язикатих Та інших, що погрузли у гріхах (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. лукавець — лука́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лукавець — див. брехливий; хитрий; чорт  Словник синонімів Вусика
3. лукавець — -вця, ч., розм. Здатна на хитрість або жарт підступна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лукавець — ХИ́ТРИЙ ім. (людина, яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, КРУТІ́Й, КРУТЬКО́ розм., ВИ́КРУТЕНЬ, ХИТРУ́Н розм., ХИТРЮ́ГА підсил. розм., ЛУКА́ВЕЦЬ розм., ШЕ́ЛЬМА розм., КРУТИ́ХВІСТ розм., ЛИС розм., ЛИСИ́ЦЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. лукавець — ЛУКА́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Здатна на хитрість або жарт підступна людина. Прудивус, остаточно видихавшись, уже не відав-таки, яку пригоду втяти для свого Климка, що з тим лукавцем діяти далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202).  Словник української мови в 11 томах