лукавець
ЛУКА́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Здатна на хитрість або жарт підступна людина.
Прудивус, остаточно видихавшись, уже не відав-таки, яку пригоду втяти для свого Климка, що з тим лукавцем діяти далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202).
Словник української мови (СУМ-11)