лунатизм
ЛУНАТИ́ЗМ, у, ч.
Хвороба, яка виявляється в несвідомих діях під час нічного сну; сомнамбулізм.
Від неї я дізнався, що маю звичку вночі ходити по кімнаті з заплющеними очима. Така недуга – а може, ні? – називалася лунатизмом (О. Бердник);
Очевидно, випадок з батьком прояснює повторний вияв лунатизму в оповідача, що загалом припиняється в дорослому віці (Г. Пагутяк);
До порушення сну належить також лунатизм (сноходіння), який характерний для дітей з неврівноваженою нервовою системою (з наук. літ.);
П. Авсенєв цікавився вивченням “неприродних” явищ людської психіки – лунатизму, ясновидіння, божевілля тощо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)