луста

ЛУ́СТА, и, ж., чого, діал.

Шматок.

Хоч яшна [ячна] луста, да пшенишне [пшеничне] слово (Номис);

У мене лусти хліба нема (Сл. Б. Грінченка);

Дядько відклав лусту хліба і огірок, витер рукавом сорочки вуса (П. Кочура);

Сірко спершу запросив дітей, покраяв паляницю й розіклав уздовж тесового, без обруса, столу товсті лусти (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. луста — -и, ж., діал. Кусень, шмат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. луста — ЛУ́СТА, и, ж., звичайно чого, діал. Шматок. Дядько відклав лусту хліба і огірок, витер рукавом сорочки вуса (Кочура, Зол. грамота, 1960, 214).  Словник української мови в 11 томах