лутка
ЛУ́ТКА, и, ж., чого і без означення.
1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. кося́к¹ 2).
Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь .. вже облизував лутки знадвору (М. Коцюбинський);
Збудована [хатка] з старої цегли, .. обладнана одвірками, дверима, лутками, вікнами (В. Барка).
2. Те саме, що підвіко́ння.
Весело дзенькнула шибка, і забряжчало на лутці розбите шкло (Б. Антоненко-Давидович);
Біля вікна, спершись ліктями на лутку, стояла Неля (Ю. Мушкетик);
Усі три дні й три ночі на столі довкруж домовини, й на лавах, і на лутках вікон, і по кутках та полицях стояли горнеці та горнятка з медами та стравами (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)