лушпа

ЛУШПА́, и́, ж., діал.

1. збірн. Лушпайки (соняшникові, гарбузяні, картопляні).

Бабця лущить гарбузяне насіння і пальцем згрібає бубки на столі; лушпу окремо (Є. Пашковський);

* Образно. Віки мовчать. Душа не б'є на сполох, Порожніх слів намножилась лушпа (Л. Костенко);

* У порівн. Вона [вода] зриває лід, мов лушпи і загати, і з'єднує всуціль поділене життя (П. Мовчан).

2. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин (див. луска́ 1).

Лушпа на рибі тій велика (Сл. Б. Грінченка).

3. Тверде, цупке природне покриття (яйця, плоду і т. ін.) (див. шкаралу́па 1).

Щитом дощинка була довжини на півпальця, а списом Шпичка тернова, немов те спижевеє шило, преостра, Каск [каска] же, нарешті, бував на їх головах – лушпа з горіха (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. лушпа — (риб 'яча) луска, лупа; (картопляна) лушпайки, лушпиння.  Словник синонімів Караванського
2. лушпа — див. залишок; лушпайка  Словник синонімів Вусика
3. лушпа — -и, ж., діал. Лушпайки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лушпа — ЛУШПА́, и́, ж., діал. Лушпайки. *У порівн. Хто, Партіє, не йде з тобою, — Впаде на сміття, як лушпа (Павл., Бистрина, 1959, 8).  Словник української мови в 11 томах
5. лушпа — Лушпа, -пи ж. 1) Шелуха, скорлупа (орѣховъ, яицъ, картофеля), корка (арбузовъ) и пр. 2) Чешуя (рыбы). Лушпа на рибі тій велика. Вх. Зн. 34. 3) Съ измѣненнымъ удареніемъ: лушпа. лушпи да́ти (кому́). Отколотить кого. Конст. у.  Словник української мови Грінченка