лушпайка
ЛУШПА́ЙКА, и, ж.
1. Шкірка деяких овочів, фруктів і т. ін.
Вода важка, в маслянистих плямах, засмічена лушпайками (О. Гончар);
Хай живіт порожній, хай того хліба тиждень не бачило, хай на лушпайках сидить – зате світ бачить, горобців чує! (Є. Гуцало);
Маруся швиденько зварила бульбу в лушпайках, і ми сподобилися на добру вечерю (В. Шкляр);
Довкола ями розкладені оселедцеві голови, риб'ячі кості .. картопляні лушпайки і ще щось таке, що важко навіть назвати (Г. Пагутяк).
2. Тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т. ін., легко відокремлюване від зернятка; лузга.
Тут у хаті валялися всякi об'їдки, кiсточки, крихти хлiба i лушпайки з насiння (Панас Мирний);
Літній вітер ганяв по центральних скверах та вулицях хмари лушпайок од насіння (Д. Бузько);
Собака сповзає на цементну долівку і починає відповзати в бік проходу, давлячи своїми змученими грудьми соняшникову лушпайку, недопалки і лотерейні квитки (С. Жадан);
* Образно. Вино вивільняло моє “Я” з лушпайок умовностей, розправляло за спиною невидимі крила (Ю. Винничук).
3. Тверде, цупке природне покриття (яйця, плоду і т. ін.) (див. шкаралу́па 1).
Горіхова лушпайка (Сл. Б. Грінченка);
Пропливу! Проживу! – скрізь де хоч, в сірниковій коробці (у лушпайці горіха, як Гамлет) (О. Забужко);
* У порівн. Я тільки взнаю буддійську нірвану, куди ми пірнемо з нашим коханням і повік кохатимемось .. і все вдвох та вдвох, як два горішки в одній лушпайці (І. Нечуй-Левицький).
4. перен., знев., розм. Жінка, дівчина (звичайно невибаглива, легкодоступна).
На Хрещатику в кав'ярні Михайла поплескав по плечі Конопляний в джинсовому костюмі, в білих кросовках, каже, пристав до одної лушпайки з готелю (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)