льодина
ЛЬОДИ́НА, и, ж.
Шматок, брила льоду; крижина.
Вона спіткнулася на мерзлу груду, прихилилася і, як собака, одгребла руками шматок льодини (Панас Мирний);
– Я теж хочу випити віскі, – забажала Тамара, і тут, мов з-під землі, виріс кельнер з підносом, і вже наповнений кришталевий келих з чималою льодиною був у Тамари в руці (О. Гончар);
* Образно. А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп'ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розп'яття – доля кожної людини. Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі (Л. Костенко);
* У порівн. Якийсь розрахунок підказав йому вчора думку запросити її вікно. Бр-р-р-р, він для неї як велика льодина (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)