льодина
ЛЬОДИ́НА, и, ж.
Шматок, брила льоду; крижина.
Вона спіткнулася на мерзлу груду, прихилилася і, як собака, одгребла руками шматок льодини (Панас Мирний);
– Я теж хочу випити віскі, – забажала Тамара, і тут, мов з-під землі, виріс кельнер з підносом, і вже наповнений кришталевий келих з чималою льодиною був у Тамари в руці (О. Гончар);
* Образно. А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп'ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розп'яття – доля кожної людини. Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі (Л. Костенко);
* У порівн. Якийсь розрахунок підказав йому вчора думку запросити її вікно. Бр-р-р-р, він для неї як велика льодина (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- льодина — льоди́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- льодина — -и, ж. Шматок, брила льоду; крижина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- льодина — КРИЖИ́НА (крижана брила), КРИ́ГА, ЛЬОДИ́НА рідше. Крижину, на якій тримався Валерій, хутко несло (О. Ільченко); Криги здорові пливуть звідусюди (М. Коцюбинський); Кришталево мінилися льодини проти місяця (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
- льодина — ЛЬОДИ́НА, и, ж. Шматок, брила льоду; крижина. Вона спіткнулася на мерзлу груду, прихилилася і, як собака, одгребла руками шматок льодини (Мирний, III, 1954, 396); Кришталево мінилися льодини проти місяця (Тулуб, Людолови, ІІ, 1957, 605). Словник української мови в 11 томах