льодовник
ЛЬОДО́ВНИК, а, ч., заст.
Погріб з льодом, у якому зберігають продукти.
Серед зими в тяжких умовах викопаний льодовник було вчасно забито кригою з річки (Іван Ле);
Уже й сусіднє панство з'їхалося зі своїми співчуттями манірними та порадами пустими покласти тіло небіжчика в льодовник і не ховати, поки Валеріан з Кіля не приїде (Люко Дашвар);
* У порівн. Я вже готовий був одразу й кинутися до не відомої мені роботи, але холодний, мов ходячий льодовник, Робінсон і далі стовбичив посеред кімнати (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)