любко

ЛЮБКО́, а́, ч., розм.

Коханий хлопець або чоловік.

На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко);

Шукала би [Славка] свого любка цілими роками, терпіла би невигоду, .. щоби, його відшукавши, могла сказати йому в очі, що його ненавидить (Л. Мартович);

Коханням п'яне йде дівча стрічати любка (Уляна Кравченко);

– Ну гаразд, іди вже, рятуй свого любка, та гляди, не води його сюди більше (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. любко — любко́ іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири любка́ розм.  Орфографічний словник української мови
2. любко — див. дівчина; коханий  Словник синонімів Вусика
3. любко — -а, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. любко — КОХА́НИЙ ім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬ рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮБКО́ розм., ЛЮ́БЧИК розм., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́Н заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк.  Словник синонімів української мови
5. любко — ЛЮБКО́, а́, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік. На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Фр., І, 1955, 66); Коханням п’яне йде дівча стрічати любка (У. Кравч., Вибр., 1958, 138).  Словник української мови в 11 томах