любленець
ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч., рідко.
Улюбленець.
Знялися зграєю легкою Платочки білих голубів .. І юні очі проводжають Крилатих любленців своїх (М. Рильський);
Любленець індійського народу [півень], знаний там цей красень гребенястий, як провісник сонячного сходу, вічний символ радості і щастя (Д. Білоус);
Юрма гулюкала: “Великий цісар! Отець Риму! Любленець богів!” (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)