любко
ЛЮБКО́, а́, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік.
На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Фр., І, 1955, 66);
Коханням п’яне йде дівча стрічати любка (У. Кравч., Вибр., 1958, 138).
Словник української мови (СУМ-11)ЛЮБКО́, а́, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік.
На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Фр., І, 1955, 66);
Коханням п’яне йде дівча стрічати любка (У. Кравч., Вибр., 1958, 138).
Словник української мови (СУМ-11)