любка

ЛЮ́БКА¹, и, ж., розм.

1

Кохана дівчина або жінка. Впадаю коло любки: "Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!" (Вовчок, VI, 1956, 276);

— Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою — засилаю сватів… (Збан., Сеспель, 1961, 264);

*Образно. Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці — землі (Кобр., Вибр., 1954, 207);

// Коханка.

Коген, Еф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена — цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля (Коцюб., III, 1956, 181);

Бракувало тільки, щоб Ананій купував собі десь ферму не з нею, а з новою любкою (Ю. Янов., І, 1954, 137).

2. Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки.

[Сотник:] Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя любко, погуляй собі тихенько та заквітчайся (Шевч., II, 1953, 174);

— Прошу, сестрице, тебе, голубко, За старшу дружку до мене, любко! (Л. Укр., І, 1951, 322);

— А я би вам, любко, таки радила на службу, ..у нашого професора нема наймички (Март., Тв., 1954, 46).

ЛЮ́БКА², и, ж. Рослина родини зозулинцевих, молоде коріння якої використовується в медицині.

У Карпатах зустрічається багато видів зозулинців.. — любки.., билинець комаровий (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 57).

Значення в інших словниках

1. любка — лю́бка 1 іменник жіночого роду, істота кохана дівчина або жінка розм. лю́бка 2 іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. любка — див. кохана  Словник синонімів Вусика
3. любка — I -и, ж., розм. 1》 Кохана дівчина або жінка. || Коханка. 2》 Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки. II -и, ж. Рослина родини зозулинцевих, молоде коріння якої використовується в медицині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. любка — ЛЮ́БКА¹, и, ж., розм. 1. Кохана дівчина або жінка. Впадаю коло любки: “Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!” (Марко Вовчок); Зрадила ж Хому його любка, дівчина, до якої ходив він (В.  Словник української мови у 20 томах
5. любка — Багаторічна рослина родини зозулинцевих; в Україні 2 види: л. дволиста та л. зеленоцвіта; л. дволиста має стебло з двома відземними листками і білими запашними квітками, зібраними в китицю; росте у світлих лісах; потребує охорони.  Універсальний словник-енциклопедія
6. любка — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк.  Словник синонімів української мови
7. любка — Лю́бка, -бки, -бці; лю́бки, лю́бок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. любка — Любка, -ки ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! Ном. № 7837. 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Чуб. V. 139. Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. Чуб. V. 32. 3) раст.  Словник української мови Грінченка