людино-день
ЛЮДИ́НО-ДЕНЬ, дня́, ч.
Одиниця обліку робочого часу, що враховує вихід робітника на роботу та його участь у виробництві протягом дня, незалежно від кількості фактично відпрацьованих годин.
Деякі лікарі так і сприймають їх: “Пішов мій стравохід”, “пішли мої ноги”. Або ж як декотрі начальники, які бачать перед собою одиниці: “людино-дні”, “людино-години”. Ні, він не міг мати людей за палички й цифри (Ю. Мушкетик);
Однією з форм примусової, на рівні рабської, праці в колгоспах було встановлення партійними органами далеко не для всіх посильної кількості людино-днів (людино-виходів) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)