людиновбивець
ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн.
Той, хто вбиває людей; убивця.
Якого миру сподіватися в серці від тирана: він людиновбивця, весь час стежить, стереже, любить і володіє тьмою (Г. Сковорода);
Однак прогресивне людство не допустить, не дозволить божевільним людиновбивцям господарювати в космосі... (С. Плачинда);
Покарання – це прокляття людського роду і, якщо вірити Біблії, ми усі є нащадками Каїна, першого людиновбивці (Г. Пагутяк);
Отож розбійник, ласий до чужого, Людиновбивця і брудний палій — Всі в першій смузі покарання злого (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).
Словник української мови (СУМ-20)