людоньки
ЛЮ́ДОНЬКИ, ньок, мн.
Пестл. до лю́ди 1, 2.
– Та що це за людоньки? Що це за гості мені? Спішать! І куди поспішати? (В. Близнець);
– Немає місця, людоньки, повірте. Самі у хаті покотом спимо. У того діти, в того породілля, У того баба хвора на печі (Л. Костенко);
– Люди, людоньки, швидше женіть коней, моєму ладові кепсько! (В. Чемерис);
– Ой людоньки добрі! Ой що ж воно буде?!! Ой замордують вас ляхи! (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)