люля

ЛЮ́ЛЯ, і, ж.; дит., розм.

1. Те саме, що лю́лька² 1.

Вже твоя дитиночка у люлі кричить (з народної пісні);

Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (П. Дорошко);

– Дві дитини плачуть в люлі, – А лиманський Гайявата Щось там робить-виробляє, Душить гроно винограду – Зимувати цілу зиму! (М. Вінграновський).

2. розм., жарт. Ліжко.

Нічого, зараз чайку гарячого – і в люлю (О. Забужко);

Істнієте з Ольгою під одним дахом, як дві самотинності, що мають лише єдину точку перетину – у люлі для дорослих дядь і тьоть (С. Процюк);

Баба злякалася, взяла діда на руки і перенесла до люлі (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. люля — лю́ля іменник жіночого роду люлька дит.  Орфографічний словник української мови
2. люля — -і, ж., дит., розм. Те саме, що люлька II 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. люля — лю́ля дит. колиска (м, ср, ст) ◊ йти́ до люлі дит. іти спати (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. люля — КОЛИ́СКА (невеличке ліжечко для спання й колисання дитини), ЛЮ́ЛЬКА розм., ЛЮ́ЛЯ дит., КОЛИСА́НКА діал. Моряки подарували щасливим батькам поліровану колиску роботи корабельного тесляра з величезним тюлевим пологом від комашні (З.  Словник синонімів української мови
5. люля — ЛЮ́ЛЯ, і, ж.; дит., розм. Те саме, що лю́лька² 1. Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (Дор., Літа.., 1957, 71).  Словник української мови в 11 томах
6. люля — Лю́ля, -лі ж. = колиска. Вже твоя дитиночка у люлі кричить. Грин. III. 302. ум. люлечка.  Словник української мови Грінченка