люстратор

ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст.

Той, хто складав люстрації.

Окольний город Лучеська, пер-вісний посад міста XII–XIII ст. (6 га), існував на місці пізнішого (з середини XIV ст.) Нижнього замку, або за термінологією люстраторів ХVI ст., “пригородка” (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. люстратор — Люстра́тор: — ревізор [20;III] — ревізор, контролер [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. люстратор — люстра́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. люстратор — -а, ч., іст. Той, хто складав люстрації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. люстратор — див. контролер, ревізор  Словник чужослів Павло Штепа
5. люстратор — Ревізор королівських маєтків  Словник застарілих та маловживаних слів
6. люстратор — ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст. Той, хто складав люстрації.  Словник української мови в 11 томах