лютецій

ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч.

Хімічний елемент з атомним номером 71, сріблясто-білий, ковкий та пластичний рідкісноземельний метал.

Атоми лютецію мають найменший атомний радіус, а елемент лютецій найвищі значення температур плавлення та кипіння (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. лютецій — люте́цій іменник чоловічого роду хімічний елемент  Орфографічний словник української мови
2. лютецій — -ю, ч. Хімічний елемент, проста речовина чкого – сріблястий рідкісноземельний метал – газовбирач в електровакуумних пристроях, складник скла, керамічних матеріалів та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лютецій — лю́тецій хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа – Лютеція.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. лютецій — Lu, хіміч. елемент з атомним числом 71; сріблястий хіміч. активний метал; зустрічається в малих кількостях; застосовується для виробництва феритів, надпровідників; відкритий 1907 Aуером.  Універсальний словник-енциклопедія
5. лютецій — ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Блискучий радіоактивний метал з групи рідкісноземельних елементів.  Словник української мови в 11 томах