ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Блискучий радіоактивний метал з групи рідкісноземельних елементів.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
лютецій —
люте́цій іменник чоловічого роду хімічний елемент
Орфографічний словник української мови
лютецій —
-ю, ч. Хімічний елемент, проста речовина чкого – сріблястий рідкісноземельний метал – газовбирач в електровакуумних пристроях, складник скла, керамічних матеріалів та ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лютецій —
ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 71, сріблясто-білий, ковкий та пластичний рідкісноземельний метал. Атоми лютецію мають найменший атомний радіус, а елемент лютецій найвищі значення температур плавлення та кипіння (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
лютецій —
лю́тецій хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа – Лютеція.
Словник іншомовних слів Мельничука
лютецій —
Lu, хіміч. елемент з атомним числом 71; сріблястий хіміч. активний метал; зустрічається в малих кількостях; застосовується для виробництва феритів, надпровідників; відкритий 1907 Aуером.
Універсальний словник-енциклопедія