лютецій

лю́тецій

хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа – Лютеція.

Значення в інших словниках

1. лютецій — люте́цій іменник чоловічого роду хімічний елемент  Орфографічний словник української мови
2. лютецій — -ю, ч. Хімічний елемент, проста речовина чкого – сріблястий рідкісноземельний метал – газовбирач в електровакуумних пристроях, складник скла, керамічних матеріалів та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лютецій — ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 71, сріблясто-білий, ковкий та пластичний рідкісноземельний метал. Атоми лютецію мають найменший атомний радіус, а елемент лютецій найвищі значення температур плавлення та кипіння (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. лютецій — Lu, хіміч. елемент з атомним числом 71; сріблястий хіміч. активний метал; зустрічається в малих кількостях; застосовується для виробництва феритів, надпровідників; відкритий 1907 Aуером.  Універсальний словник-енциклопедія
5. лютецій — ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Блискучий радіоактивний метал з групи рідкісноземельних елементів.  Словник української мови в 11 томах