ля
ЛЯ¹, невідм., с.
Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук.
ЛЯ² :
◇ (1) А ля́, ірон. – уживається для підкреслення схожості чого-небудь на щось але яке не відповідає йому (з відтінком несхвальності); як у .., подібно до когось, чогось.
Наскільки все таки жінка відважніше від нас, чоловіків, єство, вона стояла переді мною у модній, сірій, мішкуватій, а ля Париж, сукенці, зі сартрівською екзестенціялістичною усмішкою, зовсім незалежно і виразно дивувалася виглядом моєї спантеличеної подоби (У. Самчук);
Вусики а ля Гітлер позамерзали під його носом (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)