люїзит
ЛЮЇЗИ́Т, у, ч., спец.
Отруйна речовина наривної дії.
Іприт... Люїзит... Ось такою мовою він зараз з нами розмовляє, потомок Гете, потомок німецьких гуманістів, сучасний лейпцизький бурш! (О. Гончар);
Упродовж кількох років фірма “Сіталл”, на замовлення Мінприроди України, виконувала роботи з пошуку та визначення координат затоплених контейнерів із хімічною зброєю, і в 11 районах країни виявлено понад 500 бочок з іпритом та люїзитом (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)