люшня

ЛЮШНЯ́, ЛУШНЯ́, і́, ж.

Дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком.

– Практичний бік сільського господарства мені не до вподоби, –- сказав Радюк, .. ті ярма, ..лушні, ухналі, щаблі (І. Нечуй-Левицький);

[Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (В. Самійленко);

[Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом .. Коли це люшня тільки хрясь! Віз перекинувся (Яків Баш);

* Образно. Коли “мазав” – кидав на землю свою теперішню “тулку” і трохи не топтав її ногами, вигукуючи: – Клята лушня! Хіба це ружйо! (В. Нестайко);

Оце, було, стріне він яке парубча з возом, помітить, що лушня на возі теліпається, наритники на коняці перехлябилися, або черезсідельник високо, зараз він: “тпрру! стій!” – зупинить і полагодить (О. Кониський);

* У порівн. Довго ще стоїть [Никанор] посеред хати, звісивши руки, мов дві тяжкі незграбні люшні (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. люшня — люшня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири люшні́  Орфографічний словник української мови
2. люшня — -і, ж. Дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. люшня — лю́шня військ. гвинтівка, рушниця (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. люшня — Люшня́, -ні́, -ні́, -не́ю; лю́шні, лю́шень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. люшня — ЛЮШНЯ́, і́, ж. Дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь воза з полудрабком. [Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (Сам., II, 1958, 108); [Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом..  Словник української мови в 11 томах
6. люшня — Люшня́, -ні́ ж. = лушня. А оглянься, — люшню згубиш. Полт. ум. люшенька.  Словник української мови Грінченка