люшня

ЛЮШНЯ́, ЛУШНЯ́, і́, ж.

Дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком.

– Практичний бік сільського господарства мені не до вподоби, –- сказав Радюк, .. ті ярма, ..лушні, ухналі, щаблі (І. Нечуй-Левицький);

[Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (В. Самійленко);

[Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом .. Коли це люшня тільки хрясь! Віз перекинувся (Яків Баш);

* Образно. Коли “мазав” – кидав на землю свою теперішню “тулку” і трохи не топтав її ногами, вигукуючи: – Клята лушня! Хіба це ружйо! (В. Нестайко);

Оце, було, стріне він яке парубча з возом, помітить, що лушня на возі теліпається, наритники на коняці перехлябилися, або черезсідельник високо, зараз він: “тпрру! стій!” – зупинить і полагодить (О. Кониський);

* У порівн. Довго ще стоїть [Никанор] посеред хати, звісивши руки, мов дві тяжкі незграбні люшні (І. Микитенко).