1. Словник української мови у 20 томах

люїзит

ЛЮЇЗИ́Т, у, ч., спец.

Отруйна речовина наривної дії.

Іприт... Люїзит... Ось такою мовою він зараз з нами розмовляє, потомок Гете, потомок німецьких гуманістів, сучасний лейпцизький бурш! (О. Гончар);

Упродовж кількох років фірма “Сіталл”, на замовлення Мінприроди України, виконувала роботи з пошуку та визначення координат затоплених контейнерів із хімічною зброєю, і в 11 районах країни виявлено понад 500 бочок з іпритом та люїзитом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люїзит — люїзи́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. люїзит — -у, ч., спец. Отруйна речовина шкірно-наривної дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люїзит — люїзи́т органічна сполука миш’яку, безбарвна рідина. Стійка отруйна речовина шкіро-наривної і загально-отруйної дії. Від прізвища американського хіміка А. Льюїса. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. люїзит — ЛЮЇЗИ́Т, у, ч., спец. Отруйна речовина наривної дії. Словник української мови в 11 томах