люцифер
ЛЮЦИ́ФЕР, а, ч.
1. У християнській міфології – сатана, володар пекла і зла.
На Високому Замку засідало братство Магдалини. Підпиле панство реготало, казилося, ніхто вже нікого не слухав, Антипко ж захотів виголосити тост за Люцифера (Р. Іваничук).
2. Біс, чорт.
– Але в моїх жилах тече кров така, як і в твоїх. – Чорт тобі брат, а люцифер – дядько, вельможна жінко! – Я не слухатиму твоїх образ (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)